Стрічка новин :: Офіційний сайт Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка

Стрічка новин | Ціни на квитки | Театральні вечори | Керівництво та адміністрація | Театр віртуальний
 

Новини

2 серпня 2012 р. помер заслужений артист України Тадей Євстахович Давидко. - 02.08.2012

«…І тихо пішов за межу…»

10 вересня минає сорок днів як перестало битися серце заслуженого артиста України ДАВИДКА ТАДЕЯ ЄВСТАХОВИЧА

Народився 1 січня 1939 року в селі Тарнава Дольна (Польща). Переселений з батьками у 1946 р. на Західну Україну. Закінчив театральну студію при Львівському драматичному театрі ім. М. Заньковецької (1961 р.) та заочно філологічний факультет Львівського університету, Львівський культ просвітний технікум.

З 1962 р. працював актором Тернопільського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Серед ролей: Гриць («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Марко («Мати-наймичка» за Т. Шевченком), Михайло («Не судилось» М. Старицького), Крижень («Ключі до щастя» О. Корнієнка), Андрій («Тарас Бульба за М. Гоголем), Мустафа (« Роман Міжгір’я» за І. Ле), Кравцов («Голубі олені» О. Коломійця), Дем’ян («Майська ніч» А. Осадчика), Орест («Брате мій» Я. Верещака), Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Андрій Дорош («Мертвий Бог» М. Зарудного), Дейл Гардинг («А за тим пропав і слід» Д. Вассермана), Велутто («Моя професія – синьйор з вищого світу») Д. Скарначчі, Р. Тарабузі), Кузнєцов («Сильні духом» Д. Медведєва, А. Гребньова), Полоній («Гамлет» В. Шекспіра), Карпо («Суєта» І. Карпенка-Карого), Мусташенко («Закон» В. Винниченка), Одоакр («Ромул Великий» Ф. Дуренматта), Карпо («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Комісар («Гуцулка Ксеня» Я. Барнича) та інші.

У 1972-1983 рр. працював режисером Великоглибочецького народного самодіяльного театру Тернопільського району. Вистави, поставлені Тадеєм Давидком: «Голосіївський ліс» Собка, «Тіні минулого дня» Голованівського, «Рим-17. До запитання» Зарудного, «Трибунал» Макайонка, «Фараони» Коломійця.

Не стало не просто хорошого актора, не стало вірного чоловіка, турботливого батька і дідуся, цікавого співрозмовника, інтелектуального друга, неординарної особистості…

Нині спогадами про свого чоловіка ділиться народна артистка України Люся Давидко.

11 червня ми з Тадеєм Євстаховичем відсвяткували 45-ту річницю нашого одруження. Це – сапфірове весілля, а уже 2 серпня його не стало. Йому було лише 73 роки…

Протягом останніх років хвороба зіграла свою основну роль у його житті. Перенесений інсульт вивільнив Тадея Євстаховича від сцени. Я дуже хвилювалася за нього, дивлячись на його переживання. Адже він був талановитим актором і міг би ще багато зробити. Познайомилися ми з Тадеєм у нашому театрі. Він прийшов з армії, я закінчила студію. Сцена звела нас. Всі перші мої ролі пов’язані з ним: я – Тетяна, він – Гриць у «Неділю рано зілля копала», я Піпітта, він – Міккі у «Вільному вітрі» (вдячні глядачі й донині згадують нас разом у цій виставі), я Владислава, він - Андрій у «Тарасі Бульбі», я – Рахіра, він – Сава у «Землі» О. Кобилянської та багато інших. Коли зустріла Тадея вперше, зрозуміла, що ця зустріч – надовго. Як виявилось – на 45 років…

Тадей Євстахович був талановитим і вимогливим актором. Йому вдавалися як комедійні, так і драматичні ролі. Співав у багатьох музичних виставах. Він вмів розгледіти й оцінити талант на інтуїтивному рівні. Для мене особисто – він був і «домашнім» режисером, і критиком, і продюсером. Наші безкінечні розмови про театр, п’єси, драматургію, ролі інколи тривали до зорі. Він багато чим цікавився і багато знав. Напевно тому його обожнювали наші діти й онуки. Нам тепер дуже бракує цього. Коли Тадей так непомітно для мене перетворився з партнера по сцені на вдячного глядача, то став мимоволі безпощадним критиком щодо мене. І цим примушував мене все більше розкривати мої ролі й самій розкриватися. За 45 років подружнього життя не було усе так просто й легко, адже зійшлися два сильних характери - Козеріг і Скорпіон. Життя кидало свої випробування, але ми не розгубили, а зберегли й надбали: двоє доньок, четверо онуків.

А ще у Тадея Євстаховича були захоплення: він доглядав за рибками, канарками, вирощував й нащеплював лимони, якими пригощав близьких та рідних. Рибок годую, лимони поливаю, а вони все чекають його рук…

Все навколо пов’язане з ним… Боляче... Серце протягом стількох років звикло битися на двох. Ми вийшли на пряму фінішну дорогу. Тільки б жити, творити, грати, насолоджуватися життям дітей, онуків, а розум повторює одне – відтепер лише у спогадах. Я вдячна долі, що прожила з ним щасливе сімейне й акторське життя.

Життя – мить. Його не можна прожити спочатку на чернетці, а потім переписати на чистовик, - писав А. Чехов. Життя – це дуже короткий час між двома Вічностями.

Щонайменше десять останніх років Тадик говорив мені компліменти, дарував квіти: не встигали зів’янути одні, як з’являлися інші. Востаннє це був вишуканий букет гладіолусів, а я й не здогадувалася, що останній…від нього. А за три дні його не стало.

Зараз вчуся жити…без нього. Скоро відкриється театральний сезон, і я мимоволі шукатиму серед наших акторів знайому постать, очі, які посміхнуться тобі у відповідь …і розумію, що душа його тепер у Вічності – Там, а тут тільки спогади…

І більше нічого не зостається, як жити, пам’ятати, і любити…

Поховали Тадея Давидка на Микулинецькому цвинтарі у родинному склепі.




  Архів новин

Купити квиток онлайн



Збільшити



Театр потребує допомоги небайдужих

читати далі




Трішки про нас…

Тернопілля – земля давніх культурних традицій, багатих просвітницькою діяльністю велетів українського духу Івана Франка, Василя Стефаника, Богдана Лепкого, Уласа Самчука, край, з іменем якого пов’язані славетні сторінки життя і творчості Соломії Крушельницької, Катерини Рубчакової, Йосипа Стадника, Василя Юрчака…

Саме тут на межі XIX-XX століть репрезентували своє мистецтво корифеї театру Марко Кропивницький, Микола Садовський, Марія Заньковецька. Тут у 1915 році всесвітньо відомий режисер-реформатор Лесь Курбас започаткував першу професійну сцену «Тернопільські театральні вечори».

Цікаву сторінку в мистецький літопис вписав Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, світоглядну концепцію якого впродовж багаторічної історії творили народний артист СРСР Володимир Грипич, народні артисти України Ярослав Геляс, Павло Загребельний, заслужені діячі мистецтв України Петро Ластівка, Михайло Форгель.

У колективі працювали народні артисти України Анатолій Горчинський, Семен Онипко, Петро Ластівка, Марія Клименко, Мирослав Коцюлим, Євген Корницький, заслужені артисти України Сюзанна Коваль, Григорій Авраменко, Богдан Антків, Кость Капатський, Володимир Сохацький, Іван Биков, Євдокія та Анатолій Бобровські, заслужені діячі мистецтв України Степан Данилишин, Казимир Сікорський.

Нині скарбницю славної історії національного мистецтва оберігає та примножує сузір’я провідних майстрів сцени і талановитої творчої молоді. Художнє керівництво театру очолюють головний режисер, народний артист України Олег Мосійчук, головний художник Григорій Лоїк, головний диригент Василь Драгомирецький, режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила, балетмейстер Анатолій Гончарик.

Примноженню творчих набутків колективу сприяє співпраця з народним артистом України Федором Стригуном, заслуженим діячем мистецтв України Вадимом Сікорським, Мирославом Сєдлєром, іншими відомими діячами українського та зарубіжного театру.

Репертуарна афіша – кращі взірці світової класики, вистави сучасних авторів, різні за жанровими та стилістичними особливостями.

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка – мистецький центр яскравих режисерських ідей, акторських індивідуальностей, здатних втілити в сценічних характерах увесь багатогранний світ людських взаємин, творити реальність краси і духовності.


Але саме сьогодні театр потребує допомоги небайдужих


Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка – не лише красива споруда, а й яскрава пам’ятка архітектури 1950-х років, що стоїть у самому центрі міста і є найбільшим закладом культури та мистецтв на Тернопіллі, що приймає щодня велику кількість відвідувачів і є відкритим для широкої громадськості та охороняється Законом.

Збудований на місці зруйнованого в Другу світову війну будинку Польського державного банку, за проектом архітектора Івана Михайленка в стилі новітнього неокласицизму. Роботи виконували бригади облбудтресту МЖЕ Тернопільської області (виконроб – Чернец В.), внутрішні ліпні роботи виконували бригади С. Романчук та П. Миченька, розписи виконано бригадою художників з м. Києва, бригадир – В. Бондаренко. Здано в експлуатацію – 2 листопада 1957 р.

З 1957 року капітального ремонту театру не було. Проводяться поточні ремонти приміщень (туалетів, гримувальних кімнат, коридорів) власними коштами. Тернопільська обласна рада, власністю якої ми, на останній сесії ухвалила виділення коштів на ремонт механізмів сцени, але й фойє театру потребує бодай косметичного ремонту, аби «підлатати й замалювати» тріщини, які утворилися внаслідок багатьох чинників. Тому керівництво театру змушене звернутись до мешканців міста, меценатів, наших партнерів, які є шанувальниками театрального мистецтва для допомоги. Будемо вдячні усім, хто відгукнеться на доброчинну справу, адже театр у нас в області – один!

р/р 26003000259639
код 02225737
МФО 300023
ПАТ «Укрсоцбанк»

згорнути

 Архів новин

Серпень 2019
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31

Вересень 2019
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30