Стрічка новин | Ціни на квитки | Керівництво та адміністрація | Театр віртуальний

Афіша

Анонс


 

Петро Ластівка

Особистість. "Я – актор-гладіатор", — каже про себе тернопільський актор, режисер та драматург Петро Ластівка. Він грав на сцені різнопланові образи, переспівав на сцені всі арії з музичних вистав та оперет. Окрім того, писав вірші та п’єси

Він із легкістю змінив кар’єру в кіно на театральну. Тернопільський актор, народний артист України Петро Ластівка зіграв на сцені театру більше 100 ролей. Був королем та князем, воїном та хліборобом, грав великі та малі ролі. А також написав сім п’єс, з яких дві йшли у театрах.

Днями актор святкуватиме своє 90-річчя. Він і зараз обожнює театр, хоча живе успіхами та здобутками сина Петра, який є режисером Волинського обласного музично-драматичного театру та внука Юрія, який очолює творчу групу режисерів у Києві. Пише вірші та мріє поїхати у рідне село на Київщину. 

- Чи часто навідуєтесь у театр сьогодні?

- Коли призначили сина Петра головним режисером і керівником Тернопільського драмтеатру, я пішов звідти... Я не помилився у своєму виборі. Петро успішно працював. У той час театр входив у п’ятірку найкращих в Україні.

Студентом знімався у фільмах

Пригадуєте, чому вирішили стати актором?



  • Коли був малим хлопчиком, любив слухати, як співав батько Петра з “Наталки Полтавки” Котляревського. Мама тоді співала Наталку. Вечорами в селі збиралися люди та слухали їхній спів. Мені це так запало в душу, що я почав мріяти про те, щоб стати актором. У війну, де я воював у повітряних військах, тільки закріпилося бажання працювати у театрі. Ця думка мене окрилювала. На фронті я писав вірші про все, що мене хвилювало. А після війни, коли приїхав до Києва, почув по радіо про  набір студентів на кіноакторський факультет. Я попросив у брата його костюм, бо мав тільки військову форму, та пішов на прослуховування. За 10 днів здав усі екзамени і пройшов. У той час на 20 місць було 540 охочих. Під час навчання почав зніматися у фільмах.

  • Чому пішли з кіно? Чому замінили кінокар’єру на театральну?

  • Коли мене запросили у мій перший театр - Закарпатський, я виспівав там всі свої ролі разом із своєю дружиною Марією. Режисер театру обіцяв ставити мої п'єси. Тоді я ще почав друкуватись у виданнях.

  • Чи “хворіли” зоряною хворобою?

  • Актори – особливі люди. Кожен має бути яскравою особистістю, талантом. Не секрет, що всі творчі люди люблять та шукають славу. Але я не шукав її, а грав найскладніші ролі. Виконував драматичні та вокальні ролі. Переспівав на сцені всі арії з музичних вистав та оперет. 

  • Ви грали різнопланові ролі. Чи важко входити у роль?

  • Мене режисери хвалили завжди за те, що я свої ролі не граю, а є живим образом своїх герої. 


Одружився з актрисою



  • Ваша дружина була також актрисою. Як ви познайомилися з нею?

  • Ми з нею грали два роки на сцені Закарпатського драмтеатру. Це була чудова актриса. Але про те, що вона стане моєю дружиною, я не думав. Вирішив нашу долю один випадок. Якось Марія сиділа на лавці у парку. Я до неї підійшов і через кілька хвилин   запропонував одружитися. Тоді я подивився на неї по-іншому. Я знав, що вона зазнала таку ж біду, як і я, – голод, холод, війну. Це нас об'єднувало... Ми сиділи на лавочці в обід, а ввечері запросили півсотню знайомих у ресторан, де оголосили, що ми - родина Ластівок. 

  • Ви любите приймати спонтанні рішення?

  • Про це ніколи не шкодував. Мене стримували йти з кіно. Мовляв, почав зніматися  студентом. Але я хотів писати п’єси та грати на сцені.

  • А як потрапили до Тернополя?

  • Мене просто “викрали” з Чернігівського драмтеатру. Я мав працювати у Київському театрі ім. Франка. Але тут починав працювати молодий творчий колектив. Тому мене три дні возили до Тернополя і показували всі принади міста. А потім дали ключі від трикімнатної квартири і попросили залишитися хоча б на три роки. Я грав у Тернополі 28 років.

  • Чи були ролі, про які ви мріяли, але не зіграли?

  • Таких не було. Я грав різні за характером ролі, які не вибирав. Які давали, такі й грав. Найуспішніші з них — Кузнєцов з “Подвигу розвідника” Маклярського, Петро з “Наталки Полтавки” Котляревського, Левко з “Майської ночі” Гоголя.


Зловив 16-кілограмового коропа



  • Що приносить вам радість у щоденному житті? Чи були у вашій родині довгожителі?

  • Дід прожив 107 років, мама — 92, бабця — 97. Щоденна радість - від духовного настрою. Окрім того, я щодня займаюсь фізкультурою, віджимаюся від підлоги 10 разів.

  • Чим захоплюєтесь?

  • Люблю рибалити. Пригадую, як малим  ловив у Дніпрі карасиків. Так рятував всю родину від голоду... Маю власний рибальський рекорд — 30 років тому витягнув із Ставу коропа, який мав 16 кг 400 грамів... Ще захоплювався  полюванням. У Карпатах ходив на лисицю, качок, диких кабанів, зайців, куропаток. Але вистрілити в оленя або лося я не міг. Покинув полювання, коли побачив у підстреленого кулика криваву сльозу. 

  • Ваш син продовжив ваш шлях. Він - режисер Волинського драмтетру.

  • Не тільки він, а й внук, Юрій Ластівка, продовжив мою справу. Він очолює творчу групу режисерів у Києві. Пише сценарії. Я дуже пишаюся ними.

  • У вас гарне прізвище...

  • У нашому селі багато хто мав такі цікаві прізвища. Були Чорногуси, Солов’ї, Горобці, ну і, звісно, Ластівки...

  • Чи хотіли працювати за кордон?

  • Можливість таку мав, але про це ніколи не думав. Я не зміг би залишити землю, де поховані батьки. До речі, сьогодні живу єдиною мрією – поїхати на Київщину в село Савинці. Тільки-но почуватимусь краще – і майну.


Розмовляла Анеля ПРОТАСЕВИЧ, 0-68-105-76-32

Біографія

Петро Ластівка народився 5 липня 1922 р у с. Савинці Київської області. У 1949 році закінчив школу кіноактора при Київській кіностудії художніх фільмів. Працював у Закарпатському та Чернігівському театрах. У 1960 р. переїхав до Тернополя. З 1960-1988 рр. - актор Тернопільського обласного музично-драматичного театру ім.Т.Шевченка. Зіграв понад сотню ролей у театрі. Знімався у кіно, написав сім п'єс.

Skan 27/lastivka

Архів Петра ЛАСТІВКИ




Вірші


Глядач – душа актора


У храмі часів Мельпомени

Струна натхнення забринить,

Примирить вас з жорстоким світом,

Навчить кохати і любить.


Театр дарує вам надію

І зачарує вас красою,

В душі розбудить вашу мрію,

Умиє чистою росою.


Артист – це гладіатор сцени,

Це він глаголить мудрість і красу.

Даруйте ж оплески йому,

А я у квітах вірші принесу.


Хай люди знають поіменно,

Хто витирає з чола піт,

Це він, актор, несе знамено –

Тараса вічний заповіт.


Шануйте рідну Україну,

Любіть театр – мистецтва храм,

Любіть і мову солов’їну,

Яку сам Бог нам дарував.


Тернопіль, 1991 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


Щастя


Спокійний сон, коли дружина в хаті,

А з нею порається мати,

І тихо розмовляють про життя,

Про дні прийдешні, майбуття.


А ще спокійніше, коли онуки грають,

Сміються, бігають, співають,

Від них тікає кіт несамовито.

І з рук бабусі летить з мукою сито –

Все в гаморі щасливо верещить,

А дід, блаженно похропуючи, спить.


Тернопіль, 1997 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


Святій Матері – Устині Василівні


«...очі старі, а сліз, як у молодої»


Мудра наша мамо, посивіла птахо,

Чайкою літала ти навколо нас.

Навіть перед богом ти не знала страху

І вела нас, сиріт, у буремний час.


Із рук твоїх ми розлетілись,

Війна нам крила опалила,

Щоб ми вернулися живі –

Ти так Всевишнього молила.


Повернулись...стали на коліна

І протягли до Бога руки:

Прийми, Всевишній її душу

В годину тяжкої розлуки.


Прийняла вдовине серце

Земля сестриці Білорусі,

Плачуть зорі в Україні

По нашій матусі.


Тепер ми сироти без тебе.

Бо ти була душею роду,

Тебе в молитвах збережем

І твою пташину вроду.


Мінськ-Тернопіль, 1998 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


...жизнь – исскуству, сердце – детям,  душу – Богу...


С пером, склонившись над листом –

Они мне ближе сцены,

Но осенив себя крестом,

Дарю все ночи Мельпомене.


Апполон грозит перстом:

Не разлучайся с мельпоменой –

Перо пером и лист листом

Пиши, но не плати ей изменой.


Зачем богине изменять?

Я напишу ей оду или драму.

И в ней хочу я роль сыграть,

И спеть Отчизне славу.


И пусть Пегас несет меня

В мир творчества, исканий,

Я пролечу на нем, уздой звеня,

В рай мудрости, святых признаний.


Тернополь, 1987-2006 рр.

Петро Трохимович Ластівка


 


Загляньте в очі інваліду


Мій друг по фронту без ноги,

По школі брат, і по атаках,

В орбіту милиці ввіткнув,

Біля аптеки гірко плакав.


Воїну, що виборов свободу,

У милосерді відмовляють,

Хоронять на очах народу

Та ще й акафіста співають.


Бюрократи валять все на владу.

Ви в своїх душах милість засвітіть

І не виправдовуйтесь за зраду,

А воїнам добро в своїх серцях несіть.


Бо відповідь перед хрестом

будете давати

За нас, солдат, знедолених калік,

Черстві чинуші, псевдодемократи,

Вам наші сльози не забудуться повік.


Тернопіль, 2006 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


ОЙ, ДНІПРО, ДНІПРО...


                   Витязям Славутича


...Солдатськії очі, мов зоряні ночі,

По кручах розкидала криця.

І брови дівочі не бачать вже очі,

І вічне кохання їм сниться.


Тужила дівчина, обнявши солдата,

Сльозами обличчя обмила,

А витязь припав до Дніпровської кручі,

Розкинувши руки, мов крила.


Текла струмками кров по хвилях.

«Десантики! Вперед!» - гукав комбат.

Разом з молитвою до Бога

Там було чути грішний мат.


Мов лебеді, у маск-халатах

Пливли герої по Дніпру.

Ніхто не встиг навіть подумать –

Спасе мене Господь чи я помру?


Згадайте ж витязів Вітчизни,

Що здобули Вкраїні перемогу.

А я за вічну пам’ять помолюсь –

Слава переможцям і слава Богу.


Київ, 1946 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


 


З ФРОНТОВОГО ЩОДЕННИКА


Моїй фронтовій сестрі милосердя,

яка врятувала мені життя, Неонілі Лесик


Ти ніжний пролісок, весни цвітіння,

Ти райдуга, що барвами чаруєш світ,

Нехай прийде та мить прозріння,

Коли жага кохання покличе у політ.


Лебідко мила в білому халаті,

Лети ж у світ – і хай тобі щасить!

Хай лебідь твій дарує тобі пісню –

Кохання шепіт і ту жадану мить.


Закінчилась війна, і рани заживуть,

Твоя турбота марно не пройде.

Мені зозулі роки накують,

І може, доля до тебе приведе.


Прага, 1946 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


МОЯ КРИНИЦЯ


В далекому дитинстві непевною ходою

Топтав стежину я у берег до рідної криниці.

Шматочком неба вона світилася водою

І про її цілющу воду ходили небилиці.


Так-так, цілющу силу вона має –

Я відчував її в житті і на війні.

В найтяжчу мить рідненьку згадаю,

Бо силу черпав – з криниці рідної.


І тільки в ній – вся суть моєї батьківщини,

І тільки в ній моєї долі майбуття,

Я з нею падав, збирався на вершини,

Її несу я в серці – все своє життя.


Моя кринице з материнською сльозою,

Я тобі на вірність присягав,

Я сумував і плакав за тобою,

Я серця біль в тобі купав.


І знову повернувся я до тебе,

До рідної криниці джерела,

Бо сиві скроні окропити треба –

Нехай заграє сріблом сивина.


с. Савинці, Київщина, 1984 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


ПАМЯТІ   ГЕРОЇВ  ЧОРНОБИЛЯ


...Туман, мов саваном, накрив долини

І мертва тиша заколихала степ.

І люди раптом заніміли –

Навколо все, мов спалений вертеп.


Вулкан земний підняв у небо

Смертельний попіл, чорний жах.

Комусь цей гріх відмолювати треба

За муки покоління і смертельний страх.


За лебединий ключ, який у попіл залетів

І замертво упав в обійми хвиль Дніпра,

За тих, хто в радіації згорів –

Перед Всевишнім покаятись пора.


Такий чарівний земний рай

Хтось кинув в пекло небуття.

О Боже, збережи наш край,

Щоб не зітлів до забуття.


 


Київ, 1986 р.

Петро Трохимович Ластівка


 


Купити квиток онлайн

До Дня перепоховання Т. Шевченка пропонуємо шанувальникам театрального мистецтва запис вистави Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Шевченка "Тарас". Режисер-постановник - народний артист України Олег Мосійчук


Про тимчасове припинення проведення масових заходів




Театр потребує допомоги небайдужих

читати далі




Трішки про нас…

Тернопілля – земля давніх культурних традицій, багатих просвітницькою діяльністю велетів українського духу Івана Франка, Василя Стефаника, Богдана Лепкого, Уласа Самчука, край, з іменем якого пов’язані славетні сторінки життя і творчості Соломії Крушельницької, Катерини Рубчакової, Йосипа Стадника, Василя Юрчака…

Саме тут на межі XIX-XX століть репрезентували своє мистецтво корифеї театру Марко Кропивницький, Микола Садовський, Марія Заньковецька. Тут у 1915 році всесвітньо відомий режисер-реформатор Лесь Курбас започаткував першу професійну сцену «Тернопільські театральні вечори».

Цікаву сторінку в мистецький літопис вписав Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, світоглядну концепцію якого впродовж багаторічної історії творили народний артист СРСР Володимир Грипич, народні артисти України Ярослав Геляс, Павло Загребельний, заслужені діячі мистецтв України Петро Ластівка, Михайло Форгель.

У колективі працювали народні артисти України Анатолій Горчинський, Семен Онипко, Петро Ластівка, Марія Клименко, Мирослав Коцюлим, Євген Корницький, заслужені артисти України Сюзанна Коваль, Григорій Авраменко, Богдан Антків, Кость Капатський, Володимир Сохацький, Іван Биков, Євдокія та Анатолій Бобровські, заслужені діячі мистецтв України Степан Данилишин, Казимир Сікорський.

Нині скарбницю славної історії національного мистецтва оберігає та примножує сузір’я провідних майстрів сцени і талановитої творчої молоді. Художнє керівництво театру очолюють головний режисер, народний артист України Олег Мосійчук, головний художник Григорій Лоїк, головний диригент Василь Драгомирецький, режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила, балетмейстер Анатолій Гончарик.

Примноженню творчих набутків колективу сприяє співпраця з народним артистом України Федором Стригуном, заслуженим діячем мистецтв України Вадимом Сікорським, Мирославом Сєдлєром, іншими відомими діячами українського та зарубіжного театру.

Репертуарна афіша – кращі взірці світової класики, вистави сучасних авторів, різні за жанровими та стилістичними особливостями.

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка – мистецький центр яскравих режисерських ідей, акторських індивідуальностей, здатних втілити в сценічних характерах увесь багатогранний світ людських взаємин, творити реальність краси і духовності.


Але саме сьогодні театр потребує допомоги небайдужих


Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка – не лише красива споруда, а й яскрава пам’ятка архітектури 1950-х років, що стоїть у самому центрі міста і є найбільшим закладом культури та мистецтв на Тернопіллі, що приймає щодня велику кількість відвідувачів і є відкритим для широкої громадськості та охороняється Законом.

Збудований на місці зруйнованого в Другу світову війну будинку Польського державного банку, за проектом архітектора Івана Михайленка в стилі новітнього неокласицизму. Роботи виконували бригади облбудтресту МЖЕ Тернопільської області (виконроб – Чернец В.), внутрішні ліпні роботи виконували бригади С. Романчук та П. Миченька, розписи виконано бригадою художників з м. Києва, бригадир – В. Бондаренко. Здано в експлуатацію – 2 листопада 1957 р.

З 1957 року капітального ремонту театру не було. Проводяться поточні ремонти приміщень (туалетів, гримувальних кімнат, коридорів) власними коштами. Тернопільська обласна рада, власністю якої ми, на останній сесії ухвалила виділення коштів на ремонт механізмів сцени, але й фойє театру потребує бодай косметичного ремонту, аби «підлатати й замалювати» тріщини, які утворилися внаслідок багатьох чинників. Тому керівництво театру змушене звернутись до мешканців міста, меценатів, наших партнерів, які є шанувальниками театрального мистецтва для допомоги. Будемо вдячні усім, хто відгукнеться на доброчинну справу, адже театр у нас в області – один!

р/р 26003000259639
код 02225737
МФО 300023
ПАТ «Укрсоцбанк»

згорнути

    Новини

На підставі рішення конкурсної комісії Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка від 12 лютого 2018 р. переможцем конкурсу на заміщення вакантної пос
На підставі рішення конкурсної комісії Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка від 12 лютого 2018 р. переможцем конкурсу на заміщення вакантної...

Конкурс на заміщення вакантної посади: Художник-гример

Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка

На виконання Наказу Міністерства культури...


Тернопільська актриса Наталя Олексів — про творчу «кухню», «Листи на фронт» і зйомки у «Польоті золотої мушки»
Яскрава актриса з безліччю творчих досягнень, яскрава красуня і особистість, весела, добра, дотепна, відкрита до спілкування і людей, небайдужа до того, що робить, повна життя, енергії і...
«Тестостерон, або Гормон кохання» занадто відверта комедія (+18)
«Тестостерон, або Гормон кохання» занадто відверта комедія (+18) - ось такий сюрприз готують для тернополян актори обласного академічного драматичного театру ім. Т. Шевченка. Кажуть, на 19...
У Тернополі чоловіки розбиратимуть жінок на «мікроелементи»
Семеро без перебільшення найкращих тернопільських акторів планують перетворити вечори місцевих театралів на феєричну історію за п’єсою сучасного польського драматурга Анжея Сарамоновича.
... Архів новин